Валентина Водала-Топішко (1990-2023). Вшануємо пам'ять...

Дата: 04.04.2024 10:40

Кількість переглядів: 139

Валентина Водала-Топішко (1990-2023)

Солдат Валентина Водала-Топішко загинула 4 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання в селі Печенюги Чернігівської області. Коли перебувала в пункті зв'язку військової частини, ворожий літак скинув на будівлю авіабомбу. Разом із Валентиною загинули ще троє військовослужбовців. Захисниці було 32 роки.

Валентина народилася в селі Обмачів Чернігівської області. Навчалася в Обмачівській та Батуринській школах. Потім вступила до Конотопської філії Європейського університету. Закінчила з відзнакою факультет економіки і менеджменту. Була науковим співробітником Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», працювала вчителькою інформатики і педагогом-організатором позакласної роботи в Батуринській школі. У 2013 році вступила до Чернігівського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Здобула фах вчительки історії. Працювала в Бучанській ЗОШ, Обмачівському НВК. Після закриття останнього деякий час господарювала на власному обійсті. Під час повномасштабного вторгнення на своєму тракторі возила на продаж розсаду до селища Короп. На базар переправляла її навіть човном через річку Сейм.

У вересні 2022 року Валентина вступила до лав Збройних Сил України. Отримала фах оператора пункту радіоперехоплення та пеленгації протиповітряної оборони.

«Валя завжди була активісткою й ініціатором різних добрих справ. Дуже гостинна і товариська, їй подобалося готувати і приймати гостей. Особливо любила дітей і просто обожнювала свою маленьку донечку Альбіну. З Валею завжди було цікаво спілкуватися. Вона була дуже жвава, динамічна, принципова, спортивна, товариська, креативна, смілива і ризикована. Також дуже працелюбна, любила землю і все живе, особливо квіти. Зі своєї старенької садиби вона зробила зразково-показову, за всіма канонами садово-паркового мистецтва, навіть з мініфонтаном. У її дворі та будинку завжди було прибрано і затишно. Все життя Валя прагнула навчатися, досягати висот у кожній справі, за яку бралася. Пам’ять про мою щиру подругу Валю назавжди залишиться в моєму серці», – сказала бойова посестра Яна Костюченко.
Валентину поховали в рідному селі.
У військовослужбовиці залишилася матір Людмила й донька Альбіна.

« повернутися