В с.Городище вшанували учасників бойових дій на території інших держав
У холодні лютневі дні з особливою шаною і повагою згадуємо тих, кого називають воїнами-інтернаціоналістами. Саме героям-афганцям, чиї юні роки обпалені жорстокою війною, і були присвячені історичні читання, уроки пам’яті, конференції, інші тематичні заходи, які були проведені в закладах освіти Батуринської ОТГ. З нашої громади пройшли горнилами чужої афганської війни 14 молодих хлопців з м.Батурин, 8 - з населених пунктів колишньої Городищенської сільської ради, 4 - з с.Матіївка.
15 лютого 2018 року, у День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 29-річниці виведення радянських військ із Республіки Афганістан, відбулася зустріч учнів Городищенського НВК з воїном–інтернаціоналістом Котом І.М.
Кот Іван Миколайович народився в с. Городищі 6 лютого 1965 року в сім’ї колгоспників. Після закінчення Городищенської школи Бахмацьким райвійськкоматом був направлений на курси водіїв у ДОСААФ. 31 березня 1983 року молодого хлопця забрали на службу до армії по команді 280 і направили у місто Чугуїв. Разом з ним потрапили на службу в Афганістан ще три його однокласники: Криницький Віктор, Зимогляд Олександр, Мокан Іван. Коли зібрали всю команду, їх відправили ешелоном у місто Кіровокан Закавказького військового округу,а після двох місяців підготовки - до Кабула, де й були розподілені по полках та військових частинах. Так вийшло, що Кот І.М. поїхав в артилерійський полк, який знаходився в Теплому стані - одному із районів Кабула. Служба була тяжкою. Бойові операції проходили у провінціях: Мітерлам, Осадабад, Джелалабад, Панджшер, Алліхель, Чарікарська "зеленка".
Іван був водієм, возив боєприпаси та снаряди на автомобілях ЗІЛ-131, Урал 43202 «Н».Закінчив службу в Афганістані 3 серпня 1985 року.Розповідаючи про афганську війну, у героя час від часу на очах з’являлися сльози... Служба в Афганістані сформувала в Івана витримку, мужність, відвагу, героїзм та навчила цінувати справжню бойову дружбу. І до теперішнього часу бойові побратими підтримують дружні відносини, зустрічаються зі своїми однополчанами та товаришами по службі.
На грудях Івана Миколайовича такі дорогі йому нагороди – медалі: "Воїну-інтернаціоналісту", "Учасник бойових дій", "От благодарного Афганского народа" , "70 лет Вооруженных Сил", "25 років виводу військ з Афганістану" та "За звитягу".
Після зустрічі із земляком-героєм у свідомості кожного учня слово «Афганістан» стало відлунюватись не як географічна назва далекої країни, а як синонім людського лиха та справжнього пекла.
Ми повинні пам’ятати тих, хто пережив ту війну, хто недожив, недоспівав, недокохав…
Іван Миколайович побажав молодому поколінню бути витривалим та мужнім, але головне, щоб ніколи не було війни, а завжди світило яскраве сонце і небо було мирне.